Після поразки від донецького «Шахтаря» знайшли в собі сили прокоментувати поєдинок досвідчені футболісти «Динамо» – Андрій Шевченко та Олександр Шовковський.

Андрій ШЕВЧЕНКО, нападник «Динамо»:

- Перш за все, хотілося б привітати «Шахтар» із перемогою і з виграшем чемпіонства. У нас був шанс, але ми його не використали. Справді, гра була дуже важкою, на жаль, у нас було не дуже багато моментів. Але я гадаю, хлопці старалися і боролися до кінця. Хочеться подякувати уболівальникам, які приїхали до Донецька підтримати команду такою значною групою. Я впевнений в тому, що хлопці постаралися, щоб результат матчу був абсолютно іншим, але це футбол, тому привітаємо «Шахтар».

- «Золотого матчу» вже не буде, «золото» вже у «Шахтаря»...

- Так, це факт. Будемо готуватися до наступного сезону.

- Наскільки пропущений гол змінив плани команди? Адже «Динамо» необхідно вже було забивати не один, а два м’ячі...

- Я гадаю, там була наша помилка. Після невдалого пасу поперек поля пішла контратака, наслідком чого став гол у наші ворота. Було дуже важливо не пропустити в першому таймі, оскільки відіграватися проти цієї команди дуже важко. Вони завжди дуже вдало використовують простір, особливо швидкі гравці передньої лінії. У нас були деякі моменти, які, на жаль, ми не змогли використати. А, в цілому, окрім бажання боротьби, хорошого футболу ми не показали.

- Пам’ятаєте момент у Мілевського? Якби він пробив трохи краще, трохи точніше...

- Гра завжди складається з епізодів. Ті моменти, які в нас були, могли вплинути на гру. Ми не використали свої можливості, на відміну від «Шахтаря», що й зумовило результат гри.

- Як оціните дії арбітра, з яким, до речі, ви могли говорити однією мовою?

- Я ніколи не обговорюю рівень і кваліфікацію суддівства. Це не в моїй компетенції. Моє завдання – грати у футбол. Мені приємно, що сьогодні судив італієць, суто по-людськи.

- Отримавши жовту картку, ви потиснули йому руку...

- У тому моменті я намагався провести підкат. Можливо, зіграв у м’яч чи трохи зачепив суперника, але це ігровий момент.

* * *